1. Представте себе кількома реченнями. Якою людиною ви є? Що найбільше Вас характеризує?
Серце – сповнене любов’ю. Душа – вірою. Оптимістична на песимістичному тлі дійсності. Недовірливо довірлива. Вчусь дослухатись до внутрішнього «я». «Продумана» – не про мене, скоріше інтуїтивна. Не завжди все виходить. Помиляюся як і всі. Не «свята». Бо ж ніхто з нас не ідеальний, суспільство – тим паче. Ціную чесність і намагаюсь відповідати. Бути чесною з собою набагато складніше. Відповідальна. Нерідко розчаровуюсь але завжди шукаю привід для оптимізму. Досі вірю у добро і справедливість.
Час підсумків, як умовна періодичність, мають місце бути. Для мене вони є новим відліком для нових стартів. Не цікаво стояти на місці. Цікавий розвиток.
Упевнена, що сім’я є найбільшою цінністю, бо з неї усе починається. Вважаю, що жінки не повинні доводити своє право на рівність, воно є за замовчуванням. Я за партнерські відносини. Коли суспільство справді поважає жінок, це і є основою для миру.
Життя – як кровоносна система, в якій і артерії і вени виконують свої функції. Усе для
балансу, для гармонії між рухом уперед і поверненням назад. Так і в житті.
Не забуваю дякувати минулому і з трепетом очікую на майбутнє. Не боюсь змін, сприймаю їх як нові пригоди.
2. Яка місія або головна цінність Вашої діяльності?
Місія таке вагоме слово… Воно тотожне зі словом «служіння». Цінним може стати те, до чого ти маєш хист, тож на цьому і варто зосереджуватись. Я малюю і хочу продовжувати це робити безкінечно. Живопис моя і сила, і правда, спосіб і сенс життя, мої мислення і філософія, виклики і мої безумовні прийняття, сприйняття. Це безперервний плин світоглядного буття і моє умовне затворництво, мій Всесвіт. Усе! Цей шлях був довгим але я щаслива, що знайшла свою «сродну» працю, про яку казав Сковорода. А цінність будь чого визначають такі фактори як: потрібність і час.
3. Яким своїм досягненням ви найбільше пишаєтесь?
Завжди ставлю високу планку, до якої непросто дотягнутися, тому слово «пишаюсь» видається дещо гучним у даному випадку. У моєму житті, звісно, є деякі здобутки, якими можна було б пишатися але сприймаю їх радше як природні кроки, ніж вершину. Я вдячна Богу та своїй наполегливості за те, чого вже вдалось досягти, але сприймаю це більш як підтвердження шляху, ніж привід ставити крапку. Вірю, що усе попереду. Головне почути себе, прийняти себе, прийняти мудрість існуючих досвідів, а вони завжди підсвітять шлях до бажаних досягнень.
4. Яка фраза чи цитата вас надихає?
«Наприкінці дня ми можемо витримати набагато більше, ніж нам здається».
Кажуть, ця фраза належить Фріді Кало. На перший погляд проста, але в той же час в ній є глибина. І сприймається вона не лише як випробування одного дня, а як метафора всього життя. З роками часто відкриваємо в собі сили, про існування яких і не здогадувалися. Тому продовжую вірити, що багато дивовижно-прекрасного ще попереду. І йдеться не лише про витримку труднощів, а й про віру в людський потенціал. Вік не ставить меж нашим можливостям, а зрілість іноді відкриває сили, яких у молодості ми ще не мали. Головне – це бачити і відчувати простір для майбутнього.
5. Які кольори є вашими улюбленими і чому?
Кольори, як мова, багатоманітна, мінлива. Цінність її і краса саме у повній палітрі. Для художника важливим є весь спектр кольорів і кожна нова робота є відкриттям іншої комбінації. І це є маленькою магією. У стані спокою і рівноваги це білий - як світло, як простір для найтонших кольорових переходів. Якщо говорити про ностальгійні нотки – то це фіолетовий у всій своїй гамі без винятку (особливо насичений тон). Шляхетний синій, у спектрі якого благородний медитативний ультрамарин – своє посідає достойне місце. А ще – кожна емоція має свій відтінок, а відтінок свою емоцію. Варто визнати, що тема кольору нескінченна, як і незбагненні до кінця секрети його впливу на живий світ.
6. Розкажіть про Ваші хобі та захоплення.
Почну з хобі, яке зараз на паузі. Була в мене колись мрія мати колекцію повітряних дзвоників. На жаль вона не зреалізувалася. Але можливо колись за інших обставин така ідея матиме продовження.
Зараз захоплююсь керамічним посудом. Вази, глечики, тарелі… Багато з цих предметів вже отримали нове життя, нові ролі у моїх натюрмортах. Особливо цінними для мене є старовинні вироби з розписом. Кожна така річ має свою історію, яку хочеться розгадувати, фантазувати про їх власників, про їхні затишні домівки, які залишилися десь там, в минулих епохах.
І ще одна, на мою думку, цікава сторінка у моїх захопливих історіях - це старі видання книг, журналів, побутових речей. Частково на їхній основі створювався літературно-мистецький музей у Мукачеві, яким я опікувалася впродовж останніх кілька років.
Ну і ще одне важливе захоплення, яке переросло у професійну діяльність. Мова йде про живопис, через призму якого, завдяки якому я вчусь дивитися на світ іншими очима.
7. Назвіть три факти про себе, яких більшість людей не знає.
Назву хіба наміри, чи пак, бажання: oпанувати ще декілька іноземних мов, подолати страх висоти, та зменшити вплив скромності там, де вона заважає діяти.
8. Розкажіть про свою діяльність. З яким питанням або запитом до Вас можуть звернутися читачі? Залиште контакти (телефон, сайт, соціальні мережі).
Багато малюю, планую нові виставки живопису. Пишу вірші, працюю над поетичною збіркою, розпочатою ще до війни, шукаю фінансової підтримки для її видання.
Деякі мої авторські картини можна придбати. Також пропоную кілька власних поетичних збірок у дуже обмеженій кількості https://www.facebook.com/share/1C64iCWG5s,
9. Як ви познайомилися з брендом «Марципанка»? яка хустка стала Вашою улюбленою і чому?
З вже добре відомим брендом «Марципанка» знайома від початку його створення. Це унікальний проєкт двох талановитих жінок, унікальних особистостей сучасності. Вікторією Швардак та Наталією Рибар реалізовано успішну ідею ідентифікації національного коду. Тішить, що саме з рідного міста Мукачева хустка Марципанка розлітається по усьому світу. І нині бренд, що уособлює любов, елегантність, автентичність став містком між маленьким містечком та великим світом. Як невидима нитка він з’єднує людей через повагу та спільні цінності до свого коріння. Отож щирі побажання розвитку, розквіту та успіхів перспективній і потрібній справі.
Наразі в моєму гардеробі близько десяти хусток, і хочеться ще. З улюблених іменна «Тетяна», «Без обмежень», прекрасна вся колекція «Міста України», дуже гарна «Швейцарія»… не перелічити! Відверто кажучи кожна хустка має свій шарм, свої цікавинки, тож хочеться мати їх більше.
10. Яку пораду Ви дали б жінкам, які лише починають власну справу або шукають своє покликання?
Часто «власна майбутня справа» сама нас знаходить, сама обирає. І це велика удача. А іноді потрібно півжиття шукати, щоб врешті вигукнути: Евріка!
Підказки і знаки, якщо бути уважним, завжди є у просторі. А ще, це звичайні спостереження. Варто звертати увагу після якої справи відчувається не втома, а внутрішнє задоволення. Що захоплює настільки, коли забуваєш про час? І що є бажання робите тоді, коли ніхто про це не просить? Головне зрозуміти, що приносить найбільшу радість і довіряти серцю. А для тих, хто вже розпочав, крок за кроком вибудовувати систему і вірити у свій успіх.
